І скільки ж то болю за кожним із фото
Прохдиш алеєю слави солдат
Заглядуєш в вічі спочивших героїв
І дах розриває від кількості втрат
Рахуєш портрети, десяток... вже сотня...
Насправді байдуже чи два, чи один
За КОЖНИМ портетом є відчай, безодня
На КОЖНОМУ фото чийсь батько чи син...