Серед древніх зір,
Серед прадавніх гір,
Там, де більше не сурмлять в роги,
Живуть забуті боги.
Ув'язнені в залізні окови,
Що тримають їх, мов діжку скоби.
Вони сховані у тумані небуття,
Ніхто не побачить їх в дурмані забуття.
Забуті боги там страждають,
Забуті боги згаданими бути жадають.
Ти їх тільки поклич,
Почують вони твій клич
Крізь віки забуття,
І повстануть з небуття.
