моя поезія не вальс а рок-н-рол
не рівнобедрений трикутник а із вістрям
і крісло офісне моє то не престол
і перша опція клавіатур не бійся
не бійся влізти акуратно у багно
щоб вибиратися навчитися із нього
бо обступило й надокучливе воно
і хоче падло відібрати в нас ту змогу
не бійся бачити і бач куди ідеш
і ще не бійся повсякчас комусь прощати
усяке може статися авжеж
а раптом буде то твоя старенька мати
ну і навчися вже нарешті не боятись
казати слово як воно вже є
а тільки так щоб не показувати п’яти
коли мармуза все лице твоє заллє
оце така моя поезія вільготна
не йдеш стежками просто топчеш їх
і хай травою викладаються полотна
а всюди в просторі лунає втішний сміх
***
