Сум розіллє́ться твоєю рікою,
В лю́стрі якої потоне пітьма.
Вгору полине одна лише втома,
Яку породила неспішна мольба.
Таїна світу заграє журбою
І далі куватиме людям серця.
Я ж буду за́вжди душею з тобою-
З само́го початку і аж до кінця...
Печаль не дарує скупої утіхи-
Їй ще далеко до рамок життя.
Та ти й не пізнаєш її сокровенне,
Бо надто чужою є вдавана гра...
