Серце щемить від вбивчих канонад, тримаємось, хоч деколи безсилля, влучила бомба в яблуневий сад, шибки повибивала злісна хвиля! Колись садив дерева мудрий дід, сад присвятив великій перемозі, не думав, не гадав що «брат» й «сусід», триматиме країну у облозі! Зрадили дружбі і москва, і ленінград, мріють побачити народ наш на підлозі, ми вистоїмо, внук посадить сад, присвячений священній перемозі!
