Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене, як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки...
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...
Тільки що тут твориться з сайтом! Оператори і програмісти, будь ласка, зупиніть оцеq бедлам!
