Трохи з відчаю, трохи з розпачу
Витираючи сльози серветкою,
Вкотре рОблю одну і ту саму помилку,
Запиваючи біль таблеткою.
Я програю у всякому разі,
Коли граю сама проти себе!
Наче в пастці, в своїй знемозі
Я притуплено дивлюся в стелю.
Десь між розпачем і байдужістю
Є щось ще, чого я боюсь...
Я борюся з своєю сутністю,
Я постійно на неї злюсь!
Я хотіла робити все правильно,
Щоб уникнути зайвих втрат,
Та ця тактика найпровальніша -
Я загублю себе й зруйную вщент.
