Про що так тихо шепотіло море...
У дзеркалі води, палав від блискавок вогонь,
Чому із подивом дивилися так зорі...
Мою ти просто руку, взяв до своїх долонь...
Мою ти руку грів в долонях біля моря
І навіть не обняв за плечі ти мене,
Душі тепла хотілось - я не спорю
Але я думала, що скоро все мине...
Так все минуло... Не вернуть нічого...
Ні шторм, ні море і ні хвилі по воді,
І спогади потонуть мов камінці у морі,
Що їх із берега ми кидали тоді.
А що залишиться - питаю я у себе
В долонях і в душі залишиться тепло...
Не маю права запитати я у тебе
Хай буде так, немов нічого й не було...
Але ж були - це море, шторм і вечір,
Той дрібний дощ і вітер за вікном
Як зараз хочеться, щоб ти обняв мене за плечі
І мої руки знов зігрів своїм теплом...
Галина Грицина...
