* * *
Я йду й натхнення йде за мною,
Прямо на п’ятки наступає.
Лиш зупинився я ногою
Й глянув – вже його немає.
То й не покличу , бо не знаю
І де воно , куди пішло.
Чи в поле піду пошукаю,
Чи скажу знов : «Не повезло».
Чи може просто дальше йти
Там, попереду паровоза.
Щоб не прийшлось серед ріки:
«Приїхали! І злазьте з воза!»
У тім житті все може бути,
Що буде завтра теж не знаєш.
І як натхнення повернути
Хіба у долі запитаєш.
11.07.2012(Михайло Чир)
