Недоспівана пісня наша.
Не з солодким вином видно чаша...
Не із медом, а з полином.
Не судилося бути разом.
Віддає щось колюче
і стискає пекуче
десь там , де жила любов.
Обірвану пісню
не розпочати знову.
А голос тремтить , як на вітру.
Як тебе з пам'яті зітру?
Як не згадувати мелодію ту ,
що здавалася буде єдиною.
У спогадах залишеться перлиною .
Мрією на маревному березі.
Щастя коротке - від березня.
В долонях собі пронесу.
Зворушливо!!!
