Я не піду до броду, не чекай.
Коли остання розіллється річка,
Залишиться для тебе давня звичка,
Для мене - сліз нестриманих ручай.
Я не піду, картання ті печуть,
Вогнем у серці роз"ятрили рану.
Кохати вже мабуть, не перестану,
Лишень не хочу докорів тих чуть.
Я не піду, щоб з мосту та униз -
Навіщо? Прірву смутком не закриєш,
Чи у молитві, чи на Місяць виєш.
Це гріх тяжкий - ставати на карниз.
Я не піду, нехай зозуля десь,
Комусь на долю роки відлікує.
Хіба те щастя подумки, вполює
Шукає, квилить...тільки - ні шелесь.
Я не піду до броду, ліс мовчить,
Що та йому малесенька комашка?
Дивись, знайшла її весела пташка
Та й клюнула, біда вже не навчить.
22.03.2016.
