Закарбована в осінь душа
шелестить облетілим листям,
прохолодою втоми змішав
почуттів і кохання лишки
вітер з присмаком терпких змін,
ніби ягід яскравих осінніх.
Мила осінь, чому не він,
а лише заметілі-тіні.
Перехрестя кривих доріг
перед очі стають несміло...
Щоб у серці собі зберіг
закарбоване в осінь тіло...
