Моїх слів гіркий мед не збагнути тобі,
Бо ти бачиш слова, та не чуєш душі.
Не відчула мене, але вкотре урок,
Ти словами своїми заганяєш в куток.
Мов солона ріка, біль несерпний в мені,
Та солодка на смак доброта у душі.
Моїх слів гіркий мед, чи моя в тім вина,
Що нестерпним буває жорстоке життя.
Так, лайливі слова, наче в горлі іржа,
Обгорнули любов, мов тернова лоза.
Не збагнути тобі чом слова ці лихі,
Обпікають, мов мед, посивілі роки…
