Сховати полум’я за час
Рядками пильними тонкими
І новий образ без образ
Тканин нитками, що зі спини
А тінь, як інь, чи янь, мов яр
Так сипле вроків вітражі
У очі, що вже замість хмар
Ніби не зрячі і чужі
Цей стан із попелу у тишу
Крізь неї римою у сад
І кров на смак, згадаю вишню
Нектар гарячий в листопад
