Як на картині – ліс, і степ, і гори,
Блакить ріки, сага і очерет,
І тихо вітер щось мені говорить,
Що саме – лиш Всевишній розбере.
Запитую: « Ти звідки? Що ти хочеш?
Чому так важко переводиш дух?»
Він відкрива почервонілі очі,
Він стомлений і чорний на виду.
«Я сонце вам викочую шоранку
З-за териконів і зотлілих шахт,
Щоби воно не згасло до останку,
Як спопелилась « Боїнга» душа.
Там крики й зойки, залпи і команди,
Там правди дві у герці вогнянім,
Там миру і стабільності гаранти
Здали Вкраїну демонам війни.
І зводить мури невмолимий зодчий
Між долями, що рідні по крові…
Який Люцифер нас зломити хоче
І дотина, що ми іще живі?
Бо на Вкраїні світ зійшовся клином.
Аж рота час здивовано відкрив:
Та ж розбудили у собі людину
Ці малороси, козачки, хохли!
І рвуть затято до сих пір кайдани.
І на оскаллі грізних барикад
Осмілились азійського тирана
Позбавити ілюзій - «старший брат»
Тому і крутить віхола кривава.
Ми маєм пекло Дантове пройти,
Щоби утвердить для нащадків право
У вільнім краї жити і цвісти!
не пам’ятаю хто сказав * великі війни починаються з малих* - той недомірок захотів погратися у Нерона, прославитись спаливши Світ, забув що місце таким у дурці, але якщо розглядати стан російської федерації, то там і є його місце, лиш би знайти спосіб відгородитися від них.
Вибачте, що такі асоціації в мені визвав ваш прекрасний вірш
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аня, стопроцентно поділяю Ваше обурення діями сусіда, не повезло Україні на сусідів.Ми приречені бути сильними - і духом, і справами.
Щоб такі недомірки не керували нами.
Радий Вас чути за будь-якої погоди.