Революція, двадцять друге
Я і ти співали - „Так…“,
Владу тіпав переляк,
На Печерських пагорба́х
Господарив повний крах.
Бив залізний барабан,
В такт підспівував Майдан,
Помаранчеві стрічки
Позливалися в річки.
Надихали нас пісні,
Немов сонце навесні,
Український родовід
Розплавляв у душах лід.
Ми стояли - я і ти,
Блокували нас мінти,
Люд ревів, мов буревій,
Закликав в останній бій.
Я і ти волали - „Так“!
Із колін піднявсь батрак,
Українець оживав,
Вічні пута шматував…
Непорушні, як стіна,
Юнь і срібна сивина,
Поріднились, як рідня:
Він, вона, і ти, і я.
Зійшла мрія, мов зоря,
Сонцесвіточем здаля.
В мріях пестились думки,
Що свобода навіки…
Ми боролись, як могли,
Рабський страх перемогли…
Лиш повстанець задрімав,
Недруг знов в ярмо погнав…
Двадцять друге. Листопад.
Заборонено парад.
Вечір. Тягнеться народ
Через сотні загород.
Вже без „Так“ бурлить Майдан,
Владна дуля, мов наган,
Ми ж ідемо до мети -
Зборем волю - Я і Ти.
В нас живе батьківське „Так“!
Волелюбне, мов козак…
По свободу йдіть брати:
Він, Вона, і Я, і Ти.
ID:
512226
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.07.2014 23:03:05
© дата внесення змiн: 18.07.2014 23:03:05
автор: Микола Паламарчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
