Я закохався в ваші вії,
Я закохався у вуста,
Я закохався як у мрії,
Де щастям сповнена гроза.
Гроза гримить цієї ночі,
А дощ наш плаче, як дитя.
Ці хмари грізно вдаль дивились,
Вони дивились в наший бік.
А ми кохали, ми кохались,
Неначе полум'ям, ми тліли.
Так ніжно, швидко і повільно,
Безжально, палко, без кінця.
А дощ все йшов,
Він нас плекав.
Він щось хотів нам пояснити,
А що, сказати він не міг,
Лиш тільки плакав, як дитя.
А потім хмари розійшлись,
У небі зорі засвітили,
І ми зостались в тишині...
Ця ніч прекрасна як ніколи,
Такі бувають, тільки раз,
Вони прекрасні як ніколи,
Що хочеш жити, тільки так.
За ці прекрасні миті, стоїть жити,
Вони хоч стимул додають,
І силу духу піднімають,
І вмить надію віддають...
ID:
500397
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.05.2014 18:36:09
© дата внесення змiн: 21.05.2014 18:36:09
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
