Мамо рідна,осінь на порозі,
Заплелася в коси сивина
І сьогодні знову я в дорозі,
На гостину їду до села.
Прилечу я рано, на світанку,
Розповім про радість та журбу,
Хусточкою плечі твої вкрию
Болі всі твої я заживлю.
Розжену я всі твої печалі
Руки розцілую дорогі,
Очі, що не сплять уже ночами
Сяятимуть знов, як на весні.
Ти простиш мене,що забарилась,
Що поробиш,відстань чимала...
Хай чекає осінь на порозі
Літа не пройшла для нас пора.
