Світ ніколи не почує його добрий, щирий та щасливий сміх,
Він пережити розпач свій не зміг.
В ньому залишився тільки його праведний на вищі сили гнів.
Пізно. Хоч би скільки не просив.
Він ніколи не почує її голосу, чарівного, мов спів.
Ніколи не побачить з нею снів.
Він ніколи не забуде нею сказаних, в останню зустріч слів,
І те, що її сказати не зумів.
