Старенькі фотографії з горища –
Тепло від спомину, і смуток,, і сльоза...
Великий рід – не рід, а родовище
(багато що зуміли б розказать!)
Батьки, діди і прадіди незнані –
До споминального припасти б джерела...
Вони потойбіч, і тепер не з нами,
Лиш думка в хащі тіней забрела.
Зі свічечок – велика спільна ватра,
Туман років лягає у траву.
І хтозна, може я в незнане „завтра”
Туманом тим до предків попливу?
Там запитають, як жила, що вміла?
Чи не зобидила в житті кого, бува?
У вічі їм дивитимуся сміло,
І не впаде на груди голова.
Не осоромлю древа свого віче,
Міцне коріння буря не здвигне...
От тільки - не впустити б в душу відчай,
Коли життя ламатиме мене.
Олено,дивлюсь на Ваше фото і думаю...Ну,Ви така Берегиня української нації,свого роду,своєї історії.Прекрасно викладені твори,які неможливо начитатись,і в які вкладені мудрість,знання і велика любов до природи,землі,людей.Натхнення Вам! http://krasota-gif.narod.ru/s/flowers/69.gif
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна Вам та такий висновок- він зобов'язує відповідати цим високим словам