Старенькі фотографії з горища –
Тепло від спомину, і смуток,, і сльоза...
Великий рід – не рід, а родовище
(багато що зуміли б розказать!)
Батьки, діди і прадіди незнані –
До споминального припасти б джерела...
Вони потойбіч, і тепер не з нами,
Лиш думка в хащі тіней забрела.
Зі свічечок – велика спільна ватра,
Туман років лягає у траву.
І хтозна, може я в незнане „завтра”
Туманом тим до предків попливу?
Там запитають, як жила, що вміла?
Чи не зобидила в житті кого, бува?
У вічі їм дивитимуся сміло,
І не впаде на груди голова.
Не осоромлю древа свого віче,
Міцне коріння буря не здвигне...
От тільки - не впустити б в душу відчай,
Коли життя ламатиме мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212692
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2010
автор: Omega