(з циклу "12 томів творчості")
*8*
Скажи хоч слово,
де б небуло тебе,
несправжнього, невогняного!
Тебе тримали на руках,
в обіймах,
на афішах.
Ти маскувався,
приміряв обличчя:
Сміявся, плакав,
глузував...
На золото дививсь,
не сліпнучи від нього,
вогонь викресував,
займався, гаснув.
Правдивим був,
а може і брехав.
Був генієм, суддею, богом.
Злітав кружляючи до хмар.
Утверджував,
скасовував,
Вінчав...
Не вірив їм і сам собі невірив.
Втрачав,знаходив,
дивував і дивувався сам.
Стояв навколішки у Храмі,
вимолюючи Вічного Кохання,
Яке блукало в хащах сподівань,
щоб увійти до тому номер вісім
і улягтися поруч
з перуками старими,
костюмами,
словами із ролей...
- Тулись щокою до щоки,
не бійсь ні сліз, а ні близького щастя,
ні розпачу останньої хвилини бенефісу
твого несправжнього і справжнього життя.
30. 12. 2001р.
і такі веселі морди!
ще й 
балуєте Ви мене квіточками 
