Хотів втекти сховатися в віках
Злетіти в небі синім розчинитись
І розлетітись пилом на очах
На грішну землю щоб не повернутись
Біль щемний розпилити по світах
Щоб не почули зойку мого серця
Туманом хай осяде по лугах
І на поля дощами хай проллється
Хай нерви мов натягнута струна
Грати на них нікому не дозволю
Хай жде попереду мене труна
Чи втраплю канібалам у неволю
А може до індусів забреду
І попаду я на жертовник долі
Звичаїв тогосвітніх круг пройду
Та не залишу душу у неволі
Мовчання просить душа без сили
Та тілу вона не дозволя спочить
Часу нависли над нею брили
Душа не тужить тихесенько скулить
Знов задумано дивлюся в хвилі
Себе в них бачу та неба глибину
Спливіть водою роки немилі
Які принесли печать розлук журбу
