Знайте! Час це ваші крила
Кожна хвилина має вартість.
Трудитись треба що є сили,
Щоб зрідка пожинати радість
Селецька Галина
Якщо ти свій тягар зложив на чужі плечі
І більшість прокимарив притулений до печі
Якщо ти не подав руки в біді людині
І до пуття не зміг довести свого сина
Нічого не зробив аби сміялись діти
То значить ти прогнив а не прожив на світі
Селецька Галина
Дністер обнятий берегами
І вигнутий як прут лози
Біжить заквітчаний лугами
Не знавши втоми і журби
Сумлінно вимите каміння
Повен святої тишини
Води його моє спасіння
Потік дивої красоти
Смерічки всмоктують вологу
Дністрову свіжість чистоту
І всі хто хоче має змогу
Відчути ніжну теплоту
Менші брати шумні потоки
Спішать з'єднатися з Дністром
І залягла в душі глибоко
Любов наповнена добром
Селецька Галина
Матусю люба сива пташко
В боргу я вічнім перед вами
Я знаю як вам зараз важко
Мої поразки ваші рани
Ви нам своє життя віддали
Свою любов і свої сили
Молитви ваші завжди з нами
Куди б еас доля не носила
З очима повними любові
Нас зустрічаєте з дороги
Ви посміхаєтесь устами
А серденько таїть тривогу
Багаті вашими піснями
Любов'ю вашою зігріті
Ми вашу мудрість перейняли
Ви сама краща мати в світі
Як ви жили не нам судити
В нас в кожного своя дорога
Щоб ви могли спокійно жити
Я кожен день благаю Бога
Селецька Галина
Коли в душі нема спокою
І точить серце чужина
Я розмовляю із вербою
Що виросла біля вікна
Які вітри її принесли
І скільки у неволі літ
Тепер ми з нею наче сестри
Обоє дивимось на схід
Я як вона виросла корінням
Й черпаю сили із глибин
Землі що зветься Україна
Там де батьки дочка і син
Чого ти журишся хороша
Що віти гне важка журба
Моя на твою доля схожа
На чужині я теж верба
Чого розплакалася зранку
Чи це не сльози а роса
Нам двом не спиться на світанку
Я теж дивлюся в небеса
Розносить вітер нашу мову
Крилами сльози витирає
І не дізнатися нікому
Про що ми з нею розмовляєм
Селецька Галина
Я Боже в поклоні звертаюсь до тебе
В молитві-подяці високому небу
За милість Твою і за щирість без краю
За поміч з якою я шлях свій долаю
Спасибі за те що Ти дав мені змогу
Дітей навернути на правдиву дорогу
Й за те що з небес Ти послав мені сили
Не дати нікому поранити крила
Спасибі за те що Ти вмієш прощати
Та кожному треба посіяне жати
Не всім осягнути Твій розум глибокий
Ти нас наставляєш всевидячим оком
Селецька Галина
Живу я так як всі жили
Як Господь каже з вишини
Не жадна я і не вбивала
Ні в кого камінь не кидала
Не вкрала я ні в кого нитки
Нікому не зробила збитку
Ніби не мала ворогів
А де набралася гріхів
Коли їх вспіла наробити
Не так багато вже прожито
Ще віку тільки половина
А я їх стільки наробила
Що тягнуть тягарем додолу
За шию руки за подоли
Не маю від гріхів спасіння
Гріхи то бісове насіння
Де не посієш там і родить
Вони за мною так і ходять
А самий тяжкий в мене гріх
Те що любила ще троїх
Крім того кому присягала
Кому я з дуру сдово дала
І може я вас розсмішу
Але мабуть ще раз згрішу
І не судіть мене ви строго
Бо ще до вашого порогу
Тайком тихенько підбереться
Той гріх який любов'ю зветься
Селецька Галина
Де ти краю мій далекий
Де ти стежко до Дністра
Де ви гніздитесь лелеки
Де ви брате і сестра
Де ти земле де ви діти
Де ви мальви край вікна
Де ви весни розмаїті
Де ти рідна сторона
Де ви славнії Карпати
Перелоги і ліси
Де ви зараз батьку й мати
Де ви рідні голоси
Де Ти Боже милосердний
Де ви молодість й краса
Де ти краю мій пісенний -
Моя зболена душа
Селецька Галина
Господи я звертаюся до Тебе
Знаю Ти з високого неба
Бачиш як несу я ці муки
Боже протягни мені руку
Зглянься наді мною Всевишній
Знаю що людина я грішна
Прошу пощади у неба
Боже ти щодня мені треба
Господи Боже могутній
Бачиш я стою на розпутті
Й роблю помилки невтішні
Боже прости мене грішну
Змилуйся Боже єдиний
Дай мені мудрості й сили
Пронести цю гірку ношу
Боже я серцем всім прошу
Господи мій милосердний
Всі в цьому світі ми смертні
В вірі я топлю сумління
Боже я прошу спасіння
Селецька Галина
Напиши мені листа синочку
Чи в достатку хліба на столі
Хто пере й прасує хто сорочку
Й кучері розчісує твої
Напиши як ти лягаєш спати
Чим живеш чого нема що є
Дай мені дитино знати
Що тривожить серденько твоє
Напиши які будуєш плани
З ким ти ділиш радість і біду
Напиши дитино своїй мамі
І я твою тугу розведу
Злим мечем розлука серце крає
Спечена від сліз моя щока
Я сама ще сонечко не знаю
Коли скінчиться моїх проблем ріка
Та не марно дні розлук прожиті
Я до тебе сину поверну
Й заколишу як волошки жито
І до свого серця пригорну
Селецька Галина
Я повернусь до вас Карпати
Мить вистрадану бачу близько
Ялинам й соснам батько й мати
Дністровим водам ви колиска
Забуті віднайду стежини
Розмову заведу з потоком
Наберу пригорщі ожини
Й втамую спрагу стиглим соком
Скупаю посивілі коси
В іскристих росах трав пахучих
Дам вітрові зібрати сльози
Із ніжних вітів верб плакучих
Волю вдихну на повні груди
І землю обніму руками
Ваш камінь цілувати буду
Від болю згірклими вустами
Селецька Галина
Кажуть серце б'ється щире в моїх грудях
Це я любі така добра лиш на людях
Ну а справді коли глянути у душу
Як на сповіді сказати правду мушу
Я не зла хоч точно знаю справедлива
Вдача моя не спокійна норовлива
Як вулкан у жилах кров моя нуртує
Я мов впертий бик життям крокую
І не знаю меж й назад не лізу раком
Під таким мати родила мене знаком
Дала витримку залізну і надійність
Відповім добром і вірністю на вірність
І не кину я на вітер своє слово
Та й на посіч я прийти завжди готова
Але як хтось на порозі мені стане
Або в сторону мою не так погляне
Чи посміє потривожити мій спокій
Хай не жде пощади з мого боку
Селецька Галина
Тихо наспівуючи пісню
І ніби загадкова зірка
Ступає вулицями пізно
Нікому не знайома жінка
Життя їй побілило коси
І нанесло дрібні морщини
І по щоках збігають сльози
У жінки з добрими очима
І не вдова і не заміжня
Та горда як у небі сокіл
Йде жінка вулицею міста
Піднявши голову високо
Вона не мати й не дружина
Серцем відірвана від світу
Але для всіх вона щаслива
Іде вперед назустріч вітру
Її ніхто тут не чекає
Ніхто душі не чує крику
Куди бреде сама не знає
Самотня жінка мого віку
Не легка випада їй ноша
Бо на вустах посмішка гірка
Та помочі вона не просить
Забута й одинока жінка
Селецька Галина
Вишиванки мої ниточки кольорові
Із тонким полотном поєднались в любові
Розмаїття думок візерунком малює
Нитка рівно лежить а серденько сумує
Вишиванки мої мовчазні коліжанки
Мої прожиті дні мої теплі світанки
Ви даруєте спокій розчиняєте втому
Вишиванки мене повертають додому
В вас шукаю пораду розчиняю тривогу
Вишиванками застелю до хати дорогу
В вишиванках рясних біль гіркий заколишу
Вишиванки на пам'ять і радість залишу
Селецька Галина
Я тату згадую як з вами
Ловили рибу на Дністрі
Як ти нас називав синами
Як були з Ольгою малі
Як трактор разом ми водили
І як ним їздили у ліс
І як ми по гриби ходили
Як через воду ти нас ніс
Ти класну готував підливу
Смажив найкращі деруни
Але роки пройшли так швидко
І не повернуться вони
А ще я знаю мав привичку
Коли приходив вихідний
Нас виглядати з електрички
Біля вікна на вартовій
Було по всякому та нині
Не хочу згадувати це
Хоч я далеко на чужині
Та чую батьківське плече
Вже посивіли мої коси
Діток підняла я двоїх
Та серце моє так і просить
Вернутися на твій поріг
Де процвіло дитинство моє
І юність - яблуневий цвіт
І де ви з мамою обоє
Стрічаєте біля воріт
Селецька Галина
Скільки людині в житті треба
Аби щасливою була
Шматок землі частинку неба
А більш за все треба тепла
Тепла любимої людини
Коли йде кругом голова
Тепла від рідної дитини
Що твоє серце зігріва
Тепла що нам дарує пісня
Яку проносиш крізь роки
Тепла що лине від обійстя
Де мешкають твої батьки
Тепла в очах надійних друзів
Здатних підставити плече
Тепла яке любові служить
Аж поки в жилах кров тече
Селецька Галина
По службі як продзвонять дзвони
Збереться за столом наш рід
І добрі мамині долоні
На стіл положать святий хліб
Як мені хочеться додому
Щоб сісти з вами за столом
Та зняти з серця гірку втому
Й припасти до землі чолом
Ми б разом паску розділили
Налили в келихи вина
Та тільки я на жаль безкрила
Я б прилетіла щоб змогла
Я би прийшла до вас на свято
Та це можливо тільки в сні
Мені так часто сниться хата
Та постать батькова в вікні
Не передати вам словами
Що коїться в моїй душі
Та тільки я святкую з вами
В Богом проклятій чужині
Веселою вам буде Пасха
Панує в хаті мир добро
Господь дарує свою ласку
Любові віче джерело
Селецька Галина
Дорогою в Італію
Я Альпи бачила високі і могутні
І відчувала холод занімівших скал
І грізний гул потоків мутних
І шум дощів і вітру шквал
Мене зустрів Везувій чорно-строгий
Що вмить ковтнув свої нещасні жертви
Блищить на сонці вогняна дорога
Застигла лава камінь мертвий
Море зустріло з скритим недовір'ям
Та спокоєм що крає серце мов ножем
Гойдають хвилі кораблі мов пір'я
І миють берег вигнутий вужем
Зустрів затоплений в нічних вогнях Неаполь
Й вділив мені куточок на асфальті
Спустошена з розбитою душею навпіл
Стою на площі яку звати Гарібальді
Селецька Галина
Моїй сестрі Ользі посмертно
Проходять роки та не гоїться рана
Душа розірвалась від туги в куски
Пригнічує серце розлука незвана
І сльози пекучі збігають з щоки
Без дозволу смуток заповнив оселю
Всміхається щиро твій портрет зі стіни
Із розпачу погляд впирається в стелю
Я втратила скарб що не має ціни
Від шалених думок спасає молитва
І вичерпує сили німа тишина
Безсилля і страх ріже серце мов бритва
Бо навіки забрала тебе вишина
Селецька Галина
Ользі Белейчик світла пам'ять
Тобі би сповнилося нині п'ятдесят
Ми би столи розклали на городі
Спекли би кури пару поросят
Зварили б все що маєм у господі
Зібрали б друзів вірних за столом
І соком кавунів би втамували спрагу
Підняли б келихи наповнені вином
Як було б мало випили би брагу
На стіл подали б миску пирогів
Та галушок запечених в сметані
І хай Дністер би вийшов з берегів
Але на цей раз всі були би п'яні
Двір би наповнили квітками і теплом
І щирим сміхом ніжними піснями
Але біда змахнула батогом
І вирвала тебе кістлявими руками
В мить загорівся наш родинний рай
Горе страшне підкралось в хату тихо
І нашим мріям положило край
В злораднім танці закрутилось лихо
Селецька Галина
Посмертно сестрі
Сестричко люба пташечко мила
Нині твій дім холодна могила
Затихло серденько поблідло личко
Білий світ у журбі без тебе сестричко
Спокійна лежиш у сирій домовині
Голівонька твоя у білій хустині
Немов до молитви зложені руки
Закінчився вік твій і закінчились муки
Шукаю твій погляд в очах твоїх друзів
І спалює груди смертельна розлука
І сльози пекельні лягають росою
Біль розпач і туга сплелися косою
В обійми тісні тебе взяли Карпати
З розірваним серцем живе таоя мати
Могилу покрили зажурені квіти
У смутку гіркому живуть твої діти
Скоро Тайна вечеря Різдво на порозі
Світлу пам'ять твою я вшаную в дорозі
Повернуся із подихом першим весни
Тобі свічку різдвяну засвітять сини
Селецька Галина
В твою пам'ять сестричко
Сорок сім минуло літ як ми обоє
Перший раз зустрілися з тобою
Правда я вже мала рік й сама ходила
Брата старшого вже мала й говорила
Не згадаю точно день й маленьке личко
Й хто сказав що ти моя сестричка
Богом дана на усе життя єдина
Незамінна моя краща половина
Із тих пір немов одна крокуєм в ногу
Хоч і різна нами вибрані дороги
І пісні співаєм різні нашим дітям
Різні погляди в нас різні любим квіти
Та завжди удвох життю радієм
Разом віримо в добро і разом мрієм
І на двох один в нас брат і мати
І хорошими дітьми багата хата
З роками міцно позросталися корінням
Зійшло добром нами посіяне насіння
В рясний вінок сплелися тісно наші діти
Нам є ким тішитися й є кому радіти
Та поки я цього листа тобі писала
Смерть невблаганна на порозі твоїм стала
Зболене тіло положила в домовину
Мою чудову мою добру половину
Зриває груди крик душі і біль пекучий
І заливають гіркі сльози горе злюче
Я не змогла тебе спасти зло зупинити
Я не зуміла вберегти і захистити
Безсонні ночі дні сумні тугою вкриті
Мучить безсилля розпач жах несамовитий
Вічність поглинула тебе квітку розквітлу
Нам залишився образ твій і пам'ять світла
Сивий лелека понесе листа на крилах
Бо в небеса я ще піднятися не в силах
Лиш він єдиний адрес твій у небі знає
Лист повний туги тобі сестро прочитає
Селецька Галина
Mи в Галівку їдем на Тайну вечерю
Щаслива бабуся відчиняє нам двері
Вуйко лодить додолу пахучу отаву
Цьоця стіл накриває і оздоблює страви
Всі стаємо рядком край вікна на коліна
І благаємо щиро Ісуса на сіні
Дати ладу родині на многії літа
Блага спокою миру у цілому світі
Пахне свіжістю в хаті новорічна ялина
Метушиться в колисці маленька дитина
Хідники під ногами образи в рушниках
Смак святої вечері я пронесу в роках
Дзвонять дзвони різдвяні їх підхоплюють хори
Красний спів галівчан заполонюють гори
Нам Христос народився колядує село
І відлуння злітає
Славімо Його
Селецька Галина
Не вірю я що вмерла воля
Бо те що вічне не вмира
Самі свою будуєм долю
Підняти голови пора
Ганьба для нас що наші діти
Не бачать хліба на столі
І що жінки пішли по світі
І що в нужді батьки старі
Чому ми голови зігнули
Від кого ждемо ми добра
Про нас давним-давно забули
Підняти голови пора
Невже ми збрід не українці
Це ж наша хата не чужа
І не прийшли до нас чужинці
Терпінню також є межа
Просніться люди Бога ради
Лиш до гори не йде гора
Продажні пси нині при владі
Підняти голови пора
Продали все що очі бачать
І совість честь і свою душу
Зробили нам життя собачим
Просніться люди дуже прошу
Вернімо собі Україну
Що вічно славилась хлібами
Ми так хотіли бути вільні
Чому стаємо знов рабами
Селецька Галина
Вже розцвіли сади красуються поля
Пишним килимом покрилася земля
Все буяє тут і дихає теплом
Та душа моя далеко за Дністром
Зустрічаю я весну в чужім краю
Може хто гадає я в раю
Ні не рай - холодна чужина
Кличе мене й манить вишина
Я не в клітці не в оковах не в тюрмі
Та дивлюсь дивлюсь як пташка в вишині
Розправляє вільно крила в небесах
Та чому чому мій Боже я не птах
Я не втомлена і сита в чистоті
Та не в силах я радіти красоті
Палить груди тисне серце ця краса
Де ви рідні земле й небеса
Селецька Галина
Чому скажи земле моя
З ім'ям прекрасним Україна
Розтопиане твоє ім'я
Чому ти знову на колінах
Чому бездушшя де не стань
І сліз потік несамовитий
Проснись кохана і поглянь
Тебе грабують твої ж діти
Ти помарніла на очах
В петлі обману стисли тісно
І присмак крові на вустах
Проснись єдина ще не пізно
Згорни з лиця брудний наліт
Вдихни та розірви сумління
І дай дорогу в новий світ
Сходам нового покоління
Селецька Галина
Де не де ніч запалює перші зірки
Теплий вечір зібрав всіх до хати
Мов на зміну піднялися ввись літаки
А пташки повкладалися спати
Мертва тиша і спокій панує кругом
Так що чути як пахне поле
Пахнуть буйні сади виноградним вином
Місяць топиться в сонному морі
Вітер пестить закохану в берег вербу
Луг в калини руки й серця просить
І луна йде до неба від слова люблю
Кришталева сльоза землю росить
Зачарована вальсом нічного буття
Я не в змозі промовити слова
Мати ніжно колише маленьке дитя
Й ллється сріблом її колискова
Селецька Галина
Чула пісню материнську повну болю
В ній дівчина просить в пташки хліба й солі
Рветься в грудях і щемить серце дівоче
У чужині тужить бідна волі хоче
І не думала тоді я й не гадала
Це про мене моя матінка співала
Ніби знало її серце мою долю
Що дорога заведе мене в неволю
Що пізнаю у житті розлуку кляту
Що тривога і неспокій глянуть в хату
Що пов'яже мою душу смуток й туга
І що стане мені мука вічним другом
Селецька Галина
Думки мої тиша вечірня колише
Вечір пізній наповнив холодний туман
Ну а місяць тайком зірочкам листи пише
Хитро сплітає солодкий обман
Верби любуються довгими косами
І в вітру обіймах гнучкий їхній стан
Трави затихли полонені росами
Калини вдягнули червоний кафтан
Глибокі потоки збігають до річки
Десь бродить стежками моя гірка журба
Розмову ведуть між собою смерічки
Поле томлять вагою жовто стиглі хліба
Селецька Галина
Я би віками милувалася Карпатами
А в небо зоряне закохана дитиною
Люблю коли обійстя пахне святами
Благословенний той що дорожить хвилиною
Люблю коли трава обмита росами
До болю рідні мені юності стежини
Верби гнучкі з опущеними косами
І свіжий сік із ягід стиглої ожини
Селецька Галина
Що є життя й для чого ми живемо
А небуття - а всі туди підемо
Чому ночами я пишу вірші
Чому нема спокою на душі
Чому мій дім наповнила тривога
Чому дитина збилася з дороги
І в пекло перетворюються дні
Чому немає світла у пітьмі
Скажіть куди мене ведуть стежки
Скажіть з чиєї доброї руки
Я оббиваю на чужій землі пороги
Тяжкий мій хрест підкошуються ноги
Скажіть чому під снігом бачу цвіт
Чому у зло одягнений весь світ
І чому топлять того що без сил
Кидають в пропасть того що без крил
Хто відповість на мої запитання
Чому не спить матуся на світанні
І скроні де набирались сивини
Чому радієм подиху весни
За що Господь нам дарував всі блага
Морю води не втамувати спрагу
І болять рани хоч Ісус воскрес
Чи варті ми добра з небес
Селецька Галина
Братові Василю
Тобі сьогодні п'ятдесят
А років сорок п'ять назад
Ти на прив'язаних коньках
Не знавши втоми у ногах
Вкусивши хліба на ходу
Ганяєш шайбу на льоду
Мокрі вельветові штанці
Рум'янець стиглий на щоці
Плетешся втомлений до хати
Де тебе завжди ждала мати
І дві малесенькі сестрички
Де батько сушить рукавички
Зломана клюшка у куточку
В чобітку дірка на носочку
Борщик гарячий на столі
Поряд дві дівчинки малі
Стоять і дивляться на тебе
Для них ти ангелик із неба
За роком рік як сніг збігав
Ось ти уже дорослим став
Чоло вкриває сивина
Та це для всіх не дивина
Вічне добро в твоїх очах
Ти ніби перелітний птах
За сотні миль гніздечко звив
Чудовиз трьох діток зростив
Ти добрий батько й чоловік
Хай Бог за те добавить вік
Й благословить твій дім із неба
А я помолюся за тебе
Селецька Галина
Любій доні Лесі
В один день коли світило тепле сонечко
Бог послав з небес в дарунок мені донечку
Мою дівчину-пташину мою квіточку
Із тих пір в моєму серці завжди літечко
Лиш добром були б роки твої увінчані
Моя радість і надія моя дівчино
Вік кохайся у здоров'ї і достатку
З днем народження тебе моє малятко
Небесами ти дана мені в дарунок
Личко твоє то Богів добрих малюнок
Я молюся за щасливу твою долю
За дівчат твоїх Марію і за Олю
Селецька Галина
Ти обніми мене хороший пригодуб
І пригорни до серця добрими руками
Сп'яніти дай в цілунку спраглих губ
Розбий мій сум й тривоги камінь
Ти огорни мене турботою й теплом
Єдиний гордий одинокий сокіл
Розвій мій смуток впевненим крилом
І подаруй навік кохання й спокій
Скупай в бездоннім морі ніжних слів
Засип любов'ю ніжністю і ласкою
Живу я спогадами не прожитих днів
Які були б для мене раєм й казкою
Селецька Галина
Посмертно Надії Borgorikko
Померкло небо сонце в тузі
Шумить людей сумний потік
Ми шану віддаєм подрузі
Короткий їй судився вік
Босоніж протекло дитинство
В недобрий час прийшла на світ
Їй не судилося материнство
Щоб на землі лишити слід
Лиш наділив Господь красою
Дав щире серце стрункий стаг
Душу багату добротою
І очі - волошковий лан
Завжди готова розділити
Шмат хліба чи ковток води
Їй би ще мріяти і жити
Любити вірити й цвісти
Вона як всі надію мала
Вернутися на той поріг
Де колискову їй співали
Де рідна мова щирий сміх
Та у життя свої порядки
Й закони не підвласні нам
Чи бідний ти чи ти в достатку
Нема різниці ні на грам
Не збулися завітні мрії
Для неї зупинився час
А звали всі її Надія
Була молодша за всіх нас
Б'ють тихо похоронні дзвони
Безсилля й розпач на вустах
Бо повертається додому
Не юна жінка - сірий птах
Селецька Галина
Щось пече та тисне в серці і болить
Не дає мені спокою ні на мить
Щось тривожить каламутить кров мою
І здається я над пропастю стою
Не спокійно не затишно на душі
Ніби влізла я в болото в комиші
Ніби в дебрі забрела в якесь багно
Не була в такому стані вже давно
З труднощами я зіткнулась не одна
І зі мною завжди поряд два крила
Два серденька б'ються в такт моя надія
Вірять в те що я піднятися зумію
Наробила я помилок наплела
Але жила виживала як могла
І не зломлена я духом не в страху
Й не осудить мене ХТОСЬ що я в гріху
Селецька Галина
Чи ми зовсім тупі чи нема у нас зла
Нами виродки правлять погані
Гнати в шию нам треба такого козла
Що сказав туди їдуть путани
Слухай правду мій друже і те що скажу
Не буде від людей тому шани
Коли тих хто так гірко ковтає сльозу
Ти прилюдно образив путани
Селецька Галина
Спасибі тобі Італьянська державо
Назавжди залишиш у серці свій слід
Ти нас приютила а це вже не мало
Дала заробити на сіль та на хліб
Селецька Галина
Зійшов ясний місяць співають пташки
Для них не існують кордони й стежки
Господь дав їм крила і що б не було
Птахи повертають у рідне гніздо
Я б теж полетіла до дочки до сина
Та що тут подієш не виросли крила
А руки які від зорі до зорі
Метуть підмітають світлиці чужі
Ніхто в тім не винен хотіла та й маю
В чужому краю по чужому співаю
Селецька Галина
Минула юності краса
Прекрасних днів вінок барвистий
Пройшло як вранішня роса
Надій та сподівань намисто
Вже за плечима повно літ
Що в косах цвіт білий лишили
Серце ще мріє про політ
Та марно - потомились крила
Селецька Галина
Я тут спустошена розтоптана й розбита
І біль пекучий обвиває горло тісно
А душа моя одіта в рвану свиту
Бродить вулицями проклятого міста
Я тут безправна і бездомна я безкрила
З серцем тріснутим і вирваним з грудей
На землі я діток своїх розгубила
І від сліз не бачу сонця і людей
Я тут поранена і зболена я зломана
Тихо гасну нічним вогником в вікні
Хто б подумав що в житті мені вготовано
Пригубити терпку чашу чужини
Селецька Галина
Не відпускай держи мене життя
Не дай згастити вітру мою свічку
І канути не дай у небуття
Та розчинитись як краплина в річці
Не дай зів'яти квітки пелюсткам
Не дай пропасти голосу сопілки
Не дай забутись прожитим рокам
Зірватися не стиглим плоду з гілки
Не дай морозу погубити цвіт
Не дай голубку розлучити з милим
Не дай душі залишити ще світ
А недругам не дай в'язати чужі крила
Селецька Галина
Я пишу тобі цього листа
А на вулиці панує чорна ніч
Моє серце мов зняли з хреста
Але зараз не у цьому річ
Я гадала ти зійшов з небес
Що донеслися туди мої молитви
Та немає на землі чудес
Й за життя продовжую я битву
Знов пишу мені бракує слів
Але я стараюсь залюбки
В знак даються прожиті роки
Мовчазна несу вагу гріхів
І терплю душі пекучий біль
Й знаю що це кара від Богів
За строптиву вдачу й грішну ціль
Я оправдуюся ніби без вини
Прагну подолати кляту відстань
Щоб до берега дійшли наші човни
Щоб я з бурі вибралася в пристань
Тільки зараз я на пустирі
Від безсилля плачу і кричу
І за помилки допущені свої
Я тепер сторицею плачу
Селецька Галина
Осінь красна на порозі
Листя жоагу дворі
Я натішитись не в змозі
Зачарованій порі
Мама вибрала картоплю
Тато солить огірки
А я піч в домі затоплю
Й гуси прижену з ріки
Занесам зерно в загату
Поскладаємо дрова
Зберемо фасолю з братом
У розгарі в нас жнива
Он гарбуз надувся - трісне
Жовте пузо аж блищить
І капуста в кадці кисне
Кабанець в хліву сопить
Не жаліє осінь фарби
Повен стиглих фруктів сад
Є що кинути до торби
Головне в родині лад
Селецька Галина
Мартичу Юрію
Сьогодні в домі кума свято
Гостей зібралося багато
Накритий стіл так як годиться
Вино горілка шинка птиця
Дружина ложить холодець
Ну не гостина а кінець!
Бачу що тут я заночую
Тож спершу куму повінчую
Здоровим буть душою й тілом
І серцем чистий як завжди
Щоб в тебе крижі не боліли
І в грошах не було нужди
Щоб в мештах ноги не потіли
В шкарпетках дирок не ховав
Щоб процвітало твоє діло
І щоб добро косою жав
Щоб повна вином була чарка
Не бракло хліба на столі
А в стайні годувалась шкварка
Водились гуси і кролі
Щоб дім твій наповняла радість
А діти мали добру долю
Щоб внуки скрашували старість
За все це куме Бога молю
Селецька Галина
Всім закатованим в роки репресій. Між ними мій дід
Нам з ним зустрітися в житті не довелося
Чиясь рука натисла на курок
І його молодість у небо піднялася
Лишивши шквал незлічених думок
Так він не встиг зібрати те що сіяв
Витерти сльози доні на щоках
В життя втілити чисті свої мрії
Й синочка поносити на руках
Не зміг він більше обняти дружину
Коней погнати пасти на всю ніч
І милуватись щебету пташини
Його скосив тупої смерті бич
Він мені й раз голівку не погладив
І казку добру й раз не розказав
Проклятим буде той хто його зрадив
Той хто на нього пальцем показав
Ніхто не знає де спочило рідне тіло
Земля всмоктала страшний біль і крик
Моя бабуся берегла сорочку білу
Й з любов'ю вишитий йому рясний рушник
Селецька Галина
В пам'ять моєї сестри
Коли задзвонить Великодний дзвін
Положу вишитий рушник тобі на гріб
І море квітів і земний уклін
І спечений з любов'ю святий хліб
Тебе відвідати прийде уся родина
Разом засвітим Великодну свічку
Нехай легкою тобі сестро буде глина
І твоя світла пам'ять буде вічна
Селецька Галина
