(від чоловіка)
Блукали хмари, в небі хаотично,
Вітру вподоба ними керувати,
Усе для мене, це є так незвично,
Як перешкоди для душі сприйняти.
Скажи чому, ти відмовила мені?
Я запросив на перше побачення,
Вночі навіщо приходиш уві сні?
Адже ти знаєш, це має значення.
Думки - хмаринки, чомусь потемніли,
Тож до білесеньких відпускав мрії,
Цікаві погляди… Не зрозуміли,
Я ж сподівався не втрачав надії.
Життя буденне, плинуть дні і ночі,
Хочу зустріть, зловить усмішку твою,
Геть зводять з розуму чарівні очі,
Ждав, не прийшла, на стежиночку мою.
Зізнаюсь, важко… ти й не обіцяла,
Завжди під зорями бажав кохати,
Моя надія, як квітка зів’яла,
Скажи за що, я маю так страждати?
Погляд - ковток лікувальної води,
Це ж як потреба, для віднови життя,
Лиш ти, спроможна захистить від біди,
Щоби удвох, змогли зустріть майбуття.
Роки, як грози, все спокою нема,
Скупчення хмар - змова ятрити душу,
Десь загубилась омріяна весна,
На жаль, терпіти, надто довго мушу.
Блищить на скронях срібляста сивина.
29.08.2023р.
