В зимовім смутку синь небес,
Наче загублена хустина,
Потім її хмарина вкрила:
Дивний калейдоскоп чудес.
То бродить січень по землі,
Шукає згублену пропажу,
Та небу віддає щоразу,
Щоб веселішали ці дні.
А то закапає з дахів
І промінцем заграє сонце,
В зимовій гріються долонці
Червона зграйка снігурів.
Та вже на спад іде зима,
Хоча, морози ще сердиті,
Десь там за обріями літо,
Чекає весну не дарма.
Галина Грицина.
