Обігрій мене, Сонечко ясне!
Ти же знаєш, що в цій глушині
Мої сили як свічечка гаснуть,
Як тебе не побачить мені.
Не прошу я у тебе нічого!
Сил бракує літати увись
Аби дихав іще, то для того
На порозі на хвильку з’явись!
Не чекаю від когось дарунків
Їх пора відійшла в нікуди
У червоному з жовтим малюнку
Заретушені щастя сліди.
Чи було? Чи здавалось? Хто знає!
Все минає на світі людей.
Чиясь приязнь мов лист відлітає
Від бажаючих вуст, від грудей.
Та для того, щоб міг жити знову,
Хай не так як колись, хай ледь-ледь,
Поверни неквапливу розмову
З милих вуст, якій вірив без меж.
Хай іще у оману повірю,
Хай твій блиск іще раз засліпить!
Сяйвом осені серце зігрію,
Аби в зимному холоді жить!
26.09.2018
Дай Бог, щоб збулося! 
