Чудова голівка, краси чарівної бутон,
Недовго квітує. Ось пелюстки впали донизу,
Хор захвату змовк і сонця цілунки як сон,
Та квітка нова священну примірює ризу!
І погляди всі, - на неї, – на неї одну!
Закохані, хтиві, бажанням наповнені новим
І як попередній, пощипує вітер струну,
Наспівує пісню про дива кохання медові!
А та, яка в щасті недовгім чарівно цвіла,
Виношує плід, готується матір’ю стати
І молить природу, щоб та милосердна була,
Щоб стало їй сил до ранніх морозів стояти.
Отак і з тобою,. О! – квітко чарівна моя!
Любили тебе, допоки нектар був у тебе.
Бузок розпускався, лунав дивний спів солов’я,
Сміялось здивоване небо…
Я поруч не був. Зростав у другому садку,
Де жили зацьковані квіти.
Та мріяв для щастя царівну, - як ти, ось! – таку!
Колись неодмінно зустріти!
Зривали мене, як всяке квітуче зело,
Щоб з віником впхати у вазу,
Та я не загинув! В корінні ще жаги було,
В життя повертався щоразу.
Не завжди дощі ласкаві були,
При грозах ламало і гнуло…
Нехай незнайомі, та ми кожне літо цвіли,
Щоб зовсім про нас не забули.
І доля так склалась, що разом прийшлося нам буть
У хаті, на цім підвіконні,
Бо людям приємно коли поруч квіти цвітуть
Блакитні, жовтаві, червоні.
Здавалось мені: у чорні, не радісні дні,
Що буде мені не до цвіту;
Що вже не прийти кохання чарівній весні
І сонця не знати привіту…
Та стрілася ти! І сталися справжні дива:
Ожило гіллячко прив’яле!
Любов на життя свої заявила права
І в осінь весна заспівала.
Тож ми – зацвіли! Та так, ніби в плині всіх літ
Іще не цвілось нам ніколи!
Шкода, що не можуть до нас здійснити політ
У вулику сховані бджоли!
Вони б рознесли про тебе потужні пісні,
Про чашу з предивним нектаром,
Про пахощі літа на хатньому цьому вікні
Які віддаємо задаром.
Прекрасна моя! Ти горнешся наче дитя
У сукні святковій, зеленій.
Вазонами звуть, а квітнуть людські почуття,
Бо ти на цім світі для мене!
18.01.2018
ID:
772204
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 19.01.2018 14:00:49
© дата внесення змiн: 19.01.2018 14:00:49
автор: dovgiy
Вкажіть причину вашої скарги
|
...колись мама мені цитувала вірш з "Дошкільнятка" про "Глогорожечку"(Дику Рожечку) 
(достовірно не знаю чий!), 
