ви не самі, дитино. куди то ви так біжите?
вже запізно, коли не знали,
що ви мали, аж доки не втратили.
то було щире, справді святе,
чи принаймні якісь золоті ідеали.
чи не були ви дитиною давненько, давно колись?
чи не вірили в казку, що в вашому серці навіки?
тоді все було зелене, лагідне, дружнє й велике –
як то могло пропасти?
о, мрії дитячі! де ви поділися?
ну, а ви, ці дорослі – де ви взялись?
ти вдивляєшся довірливо у світову незбагненність:
може, намагаєшся вивчити хореографію мови зірок.
ти ходила на танці колись, а тепер
намагаєшся попри буденність
досягти, осягти, збагнути –
засвоїти той урок,
що пропустила була. ми насправді одне.
коли йду, наприклад, вулицею,
в кожнім обличчі бачу
твоє відображення, – думаю: а чи ти бачиш мене?
чи, може, бог покинув тебе незрячу?
ми одне. я не знаю нічого крім правди.
кожен з нас є в тобі, і в тобі, і в тобі –
хто не знав би такого?
хіба неписьменна й пихата.
ми не самі: ми одне, як домівка та хата,
а самі по собі ми просто якісь кошенята
сліпі, жалюгідні, дурні та слабі.
це правда. вдихни як завгодно глибоко,
заплющ очі. – й ти знов на шляху чудес!
дещо у цьому світі зміниться, коли ти про це подумаєш
як про доконаний факт, і тоді ти навчишся мислити.
і тоді ти відчуєш: якесь благодатне знання
прийшло до тебе; ти здивуєшся й почуєш
у себе в голові святкові дзвони,
відтак сміятимешся, радітимеш і співатимеш
навіть коли надворі якась там погода чи ні:
будь весела, дитинко, й велика рости.
хто сказав би так, люба? я – то є ти,
а ти в голові, у серці,
в руках, і в думках, і в очах у мене:
ми з тобою – одне,
це насправді не диво,
а нормальне, звичайне явище –
як же ти цього не знала? добре,
я не кажу, що не знала чи знала,
та вже не думай про це, а знай
за твором: we are one, kiss
ID:
760678
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.11.2017 12:44:08
© дата внесення змiн: 16.11.2017 12:47:16
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
!!!
