Іду по стежинці, ступаю,
Мурличу романси під ніс.
Неначе тебе зустрічаю,
Неначе збираємось в ліс.
Тоді, пам’ятаєш, ми двоє ,
Де сосна крислата росла,
Зустрілись очима з тобою,
Горнув я тебе до плеча.
При зорях співали про долю,
Здавалось замовк соловей,
Як добре було під сосною
І бризнули сльози з очей…
Іду по стежинці, ступаю,
Мурличу романси під ніс.
Неначе тебе зустрічаю,
Неначе збираємось в ліс.