Життя прекрасне, мальовниче,
неповторно світле і таке величне,
комусь із перцем або гіркою сіллю,
а комусь із медом і хлібом запашним, осіннім.
Чарує величчю пригод і їх здобутків,
у когось любов, як плід казкових незабутків,
комусь дружбу на весь вік безмежну,
а може й сум одвічний, нікому не належний.
Радій йому, як променю у мороці безодні,
радій завжди йому, бо разом ви у світі надприродні,
радій, не дивлячись на випади своєї долі,
вона завершить шлях колись поволі,
а любов в життя, одвічна,
не завершиться ніколи...
