|
Бескид
Манить лісом від долин,
як і стежкою крутою,
що зав`ється між ялин,
у той ліс, що став горою.
Понад містом, над селом,
мов зеленою стіною,
що розкинулась шатром,
поміж мілкою рікою.
Яка водами з кришталю,
ллється спокоєм донизу,
аж себе у них дзеркалю,
як осяду легким бризом.
Замилую я довкола,
велич сосен і смерек,
велич дуба, що відколи.
став домівкою лелек.
Що гніздо там збудували,
на верхів`ї, між гіллям,
з нього серцем змалювали,
місто, села, як і я.
Коли прийду до бескиду,
на лісисту висоту,
що розкинулась до Сходу,
заплекавши доброту.
Спіцин Євгеній 07.01.16
ID:
668407
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 26.05.2016 05:07:22
© дата внесення змiн: 26.05.2016 05:07:22
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
