Останній сніг беру я у долоні,
А він мов плаче, мов бринить сльоза.
Час невблаганно білить наші скроні.
Нас відроди скоріш, весни гроза.
Сяйни крізь хмари, повні суму, туги.
Серця холодні пробуди вогнем.
Нехай веселки кольорові дуги
Вернуть надію й радість нам цім днем.
