До села дорога бита,
Глухо цокають копита,
Мов заграва грива грає на коні.
Розмовляючи зі мною,
Тато давню мудрість свою,
Тихим словом переказують мені.
Колесо дорогу ріже,
А на возі сіно свіже,
Запахом коня у ніздрі б’є.
І моє діточе тіло,
Наче яблуко неспіле,
Запах літа з того сіна п’є.
Зупинився кінь в знемозі,
Спочиває на дорозі,
Завмирає на хвилину воза рух.
Наче промінь теплий в руку,
Добру батькову науку,
Піснею ловлю до своїх вух.
Мій хороший добрий тату,
Я науку ту багату,
В серце вклав, вона в мені жива.
Що б побути з вами ближче,
Йду тепер на кладовище,
Мудрі ваші слухати слова.
2015р.
