Не спізнилась! Побачила сонце,
Як за ліс тихенько сідало;
Йому хмарка була охоронцем,
Щоб воно ненароком не впало.
То підтримає, то закриє,
То крилом прикриє зверху.
Кольорами небесними мріє,
Відбиваючи світла ехо.
Докотилося потихеньку,
Та й за ліс лягло спати.
Відпочинь собі, серденько.
Дуже рано треба вставати.
