ПЕРЕКЛАД З «ЛІРИКИ СХОДУ»
Я старовинне п’ю вино
І ясноокую цілую
Нехай що буде – все одно
І, може, завтра пропаду я
Та поки не порвалась зовсім
Жива ця нить мого буття
Я буду пити, передовсім,
Оцю вологу – для життя
Нічого я не приховаю
І все на світі я віддам
За посмішку Твою – я знаю,
Що це кінець, та – вибрав сам
В свої візьми Ти зараз руки
Цю чашу, повную вина
І, хай зазнаю страшні муки,
Ти осуши її до дна
І знов поклич мене у рай
Ми разом вип’єм цього трунку
І губи ніжні відкривай
Обіцянкою поцілунку…
