„Хотят лі русскіє войни“?
Спитайте краще в сатани:
„Хотят лі русскіє войни“?
Це він народ до бою кличе,
Віками бреше їм у вічі…
Звикли матері в Росії:
Сини ходять воювать,
А прославлені месії
Шлють своїх відпочивать.
Вдягнуть бранців у бушлати,
До рук тицьнуть „калаші“…
А не візьмеш, то за ґрати,
Де з’їдять на нарах „вші“.
Свої чада – біла кістка,
Рідна кров – то не лайно…
За бугром кайфують дітки -
Наркота, старе вино…
В Монте-Карло чи в Парижі,
Течуть гроші трудові,
В Альпах бавляться на лижах –
Без Росії в голові…
Кажуть Ваню можуть вбити…
На чужій йому землі…
„Є ще мами, щоб родити“!
Казав Жуков у Кремлі.
Скажуть Вані вбити брата -
Як два пальці об асфальт,
Це ж раз „плюнуть“ з автомата,
Як скомандує комбат…
Вбили в голову ідею:
„Ми розширим Руській мір,
Будем правити землею
Та для всіх хватить сокір“!
І ніяк не усвідомлять,
Прості праведні слова,
Що коли їх захоронять,
То достатньо метрів два…
До церков ідуть месії,
І повірте, що не зря,
В закайданеній Росії
Люблять батюшку-царя.
„Хотят лі русскіє войни“?
Спитайте краще в сатани…
04 березня 2014 року
