Хто ти є?
Я тебе не розумію.
Ти неначе промінь сонця,
Що упав з небес.
А може ти грім серед ясного неба?
Я не розумію.
Між нами є, стіна розради,
А може ми її зруйнуєм?
Я не зможу сам, цього зробити.
У цьому є, та вся проблема.
Ми граємся, як дурні.
Не знаєм толком, що ми хочем,
І я тебе не розумію.
І весь цей час,
Я думав лиш про тебе,
Та й добре, що я перестав,
Що вчасно розум мій,
Прийшов мені у скроні,
Хто ти є?
Граєшся з моїми почуттями,
Не коханням, а полоном муки.
Я тебе не розумію.
І цього вже не буде ніколи.
Я закінчив свою дію на сцені,
Тепер є тільки твій виступ,
Хочеш ти цього, чи ні.
Та не знаю я, чи це кінець,
Може ще щось буде,
Події ввійдуть в такт,
І будуть вони іти, як синьовода ріка.
Я не знаю.
Але твоя байдужість сильно вбиває,
Чому я мушу мати краплину болі?
Я для себе вирішив гордо,
Що все для нас іде позаду долі.
Проте, я не знаю.
ID:
502373
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.05.2014 15:26:16
© дата внесення змiн: 31.05.2014 15:26:16
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
