Чому тобі я більш не вірю?
Чому ще віриш ти мені?
Розбились наші юні мрії,
розсипались у літні дні.
І шелест вітру на світанку
затьмарить розум, як димок.
О, як приємно встати зранку
й поринуть в свіжості думок.
Свої думки в полях розвію,
сама залишусь у тіні.
Чому тобі я більш не вірю?
Чому ще віриш ти мені?
