Дивуєшся дивами, як відверта наглота,
Подобатися може, ще й повагу викликати.
Їй, навіть, імпонує чесна, щира простота,
Людей, не звиклих іронізувати.
Байдужим ставленням самі викохуєм собі,
Затятих егоїстів, зле жартуючих із нами.
Один раз показавши, що буваємо слабі,
Достатньо - ми вже породили хама.
Які ж відносини складні у нас - людей живих!
У кожному добра сидять значні потенціали.
В житті обходитись комфортно звикли ми й без них,
Останній раз коли їх розкривали.
Людина нерозумна ревно іншу жити вчить,
Наука з лісу - в голову, до горлоспазми, хрипло.
А мудрий - сам собі: не запитаєш - то й мовчить,
А запитаєш - перлами засипле.
Ментальність ні до чого тут - освіченість і такт,
Дуетом грають партії, в любовному сонеті.
Ось тут, брутальні хами, усвідомте прикрий факт:
Для вас життя - лише антракт в буфеті!
15.04.02р.
