Бери, розкрий складанки, мов дитя,
Читати ще не вміє, хоч малюнки бачить.
Дарма, навчиться, всенечке життя,
Навчи мене добром на зло віддячить.
Сідай, проказуй казку про хлоп"я,
Що навчене було збагнути звірів мову.
Це мені надто, лишень мрію я,
Людську відчути душу загадкову.
Нум, покажи життя на розсуд свій!
Яким воно насправді може бути гарним.
Коли вщуха безглуздя суховій...
Навчи, як небо бачити безхмарним...
А ти хоч мудрий, чи як я, сліпий?
Занепокоєно спитався сонну тишу.
Дурненький,- відказав, я - розум твій,
Навчайся сам, тебе ж я не полишу...
2002р.
