Так ніженьки, давно, болять.
Обличчя в судомі скривилось.
Подія важлива - як знать?
Нога на газ , і .. розгубився...
Мова відчайдушності в очах,
Мов би знав, відчуттям в розмовах.
"Прогрес" хвороби - без вороття
З нею бій він веде на життя.
За повагу й нездійснені мрії,
Зціпить зуби, підійметься в вірі.
Дасть надії розправити крила,
Йому скованим буть неможливо!
Р.S Присвячую цього вірша нашому дорогому керівникові літ. студії
" Бистрінь",що в м. Надвірна ,Нестору Івановичу Чиру.Прошу Вашої молитви за здоров*я цієї великої людини.З повагою Данута!
Достойній людині самого найкращого.
Гарна присвята
Вразлива відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Ліно!Мабуть зрозуміло,що я дуже емоційна людина і реагую на все моментально і неординарно.Вже така як є! А ця людина мені дуже дорога, як наставник і друг.
