Я б хотіла сказати тобі, що я досить щаслива,
Що коли ти поїхав, світ не перестав існувати,
Що в житті врешті вщухла ота невгамовна зла злива,
Що я навіть навчилась без страху тебе відпускати.
Я б хотіла сказати, що пишу ще досі натхненно,
Що на мене осінній бойкот анітрохи не вплинув,
Що в житті вкрай яскраво, а не все, як завжди, буденно.
І, мабуть, несуттєво, що ти вже це місто покинув.
Я б хотіла сказати, що дихати можу і вільно,
Що нічого усе ж не змінилось, якщо хочеш знати,
Що всі мої слова не звучать тепер так божевільно,
Та, по суті, кому я збираюся знову брехати?
Можна обманути когось, але не серце! Пронизано чуттєвістю і болем...
