А може краще бу́ло нам з Тобою не зустрітись?..
Не бачитись, не відчувати серця днину?..
Не пам'ятала б ніжність рук, не прагнула б зігрітись
І Ти б у світі жив, не знаючи провини.
А може ще не пізно втратити для нас останнє?..
Забути мрії, у осінь кинути весну?..
Ти пам'ятай про зустрічі на Львівському вокзалі,
А цю холодну втечу крізь сни свої забудь.
А Ти прости, колись все з часом може й зрозумієш...
Не я народжена долоні зігрівати.
Бо відстані між тернами в розлуках не замрієш...
Прости мені... Тебе навчилась відпускати...
Дуже гарні вірші!!!! Уже перечитала майже усі. Захопюють!! Ви дійсно хороший автор!!!!
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам До всіх ще так далеко... Приємно читати позитивний відгук, вітаю Вас на сайті, у Вас гарні дива у серці, що звучать на аркуші паперу. Рада Вашому візиту
Варто відпустити - адже лише так ми знаходимо те що нам призначено наші лінії які ми маємо протоптати ногами, і відчувши себе на своїй дорозі ми стаємо щасливими.Глибокий вірш!
Весняна Осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за поради. Я теж була у Вас в гостях. У Вас світлі вірші