Долоні обпечені холодом
Женуть мерзлу кров до серця
Щоб душу зігріти спогадом
Яке лиш для того б’ється
Що знає ці дні минучі
Й розлука ця не до віку
Кохання стає все дужчим
І збився вже з пульсу ліку
Ковтаю морозний кисень
Щоб він розлетівсь по тілу
А думки нестримним списом
Плекають твій образ вміло
У будь яку пору днини
І року кожну пору
Кохаю тебе так щиро
Обожнюю твою вроду
Цілунки , обійми і сон твій
Так сумно без тебе тут
Твій погляд і усміх твій
Мене по життю ведуть
