...Знайти непросто істину в житті,
Іще трудніш її не загубити,...
коли вмер мій тато -- усього лиш в 57, я пережила таку дивну пригоду -- спочатку заблукала в центрі Києва і просто не знала як мені добратися до себе додому, тому сиділа і страждала жорстоко (через несподівану звістку про татову смерть) на якійсь випадковій лавочці... і от на тій лавочці я побачила своє життя, чи свій світ, у формі кола -- і половина цього, наповненого світлом кола, -- згасла -- і я розуміла, що з татовою смертю я втратила половину свого життєвого простору, свого світу... отаке було зі мною сталося... на тій лавочці мене знайшов друг мій тодішній і доправив до дому, виявилося, що сиджу я поруч з входом до метро, але впізнати місцину ніяк не можу...