В житті моєму є щось неминуче.
Романтики назвали б, мабуть, Раєм:
Ти зайдеш в двері і промовиш: «Скучив!»,
Бо вже тебе без мене не буває.
Промчиться день, немов на білих конях
І подарує вічність світу вечір.
Я більш за все люблю, коли спросоння
Ти ковдрою вкриваєш мені плечі.
знову, Вас, вітаю. Буквально перші 4 рядки на перший погляд. Ритм стрибає.
Далі "в житті моєму є"- читаючи вслух, чується моємує, а не моєму є.
"зайдеш в двері"-в стоїть між приголосними, бажанно б було у.
для прикладу такий варіант:
В житті моєму щось є неминуче
Романтик назвав би напевно це Раєм,
Ти зайдеш у двері і вигукнеш :"Скучив!"
Тебе ж бо без мене уже не буває.
А взагалі мені подобається Ваш стиль. Справжньо, художньо.
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша версія звучить цілком довершено і, у вашому стилі Зауваження слушні, обов"язково їх врахую, доопрацьовуючи вірш. Але, звісно ж, власному стилю не зраджу. Величезне спасибі за увагу до моєї творчості. Завжди вам рада.
и заставила задуматься как бы тут можно написать - это её речь или это продолжение его слов. впрочем, думал недолго, потому что тебе виднее как ты хочешь чтобы было
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби було - "Бо вже МЕНЕ без тебе не буває", то писалося б в лапках відразу після слова "скучив"... А так це має вигляд слів героїні... А по великому рахунку тебе без мене, чи мене без тебе - суті не міняє За "молодчага" окреме вееееееличезне спасибі!