Дубовий жолудь ніжно в свої руки взяв
В ньому дерево доросле я побачив
Від дій часу таку форму свою прийняв
В древності він розпочаток світу бачив
Коли жолудь із тризубом порівняти
Вся загадка передана в формі й змісту
Наче інь та янь в єдине ціле злити
Набуває все зовсім іншого вмісту
Сакральну форму має також і песах
Подібну форму склепінь церкви мали
Та як досліджено в історії віках
В ритуалах на щось інше натякали
Під символами віру нищили попи
Віками нас зайди мають і ламають
Із Православя символів у посохи
На візантійщину все перетворяють
Вся природа проситься молить у віках
До людей благає щоб її любити
Відкинути чужі релігії той жах
Знайти себе і язичництво вернути
І лише тоді нас Руссю будуть звати
Як навчимося себе ми поважати
Своїй державі ми мусим слугувати
Життя всім дає Вона як рідна мати
