|
Зима лютує, наче навіжена.
Мороз січе і сніг навкруг мете,
Одначе у моїй душі зелена
Весна усупереч зимі цвіте.
Буяють світлі почуття, мов квіти.
Їх не накриє хуртовина снігова.
Моя душа радіє, ніби діти,
Адже вона в мені, як я, жива.
Життю вона радіє ненастанно.
І радості цій жодних меж нема,
Хай і надворі нині невблаганно
Лютує білосніжная зима.
Хай як вона шалено не лютує,
Проте в душі пресвітлі почуття
Вона повік нізащо не зруйнує,
Неначе дім, без краплі співчуття.
Вони були в ній, є і будуть, доки
Моя душа перебува в мені.
Вони у ній тектимуть, мов потоки,
Й надалі цілі ночі, цілі дні,
Мить їхню кожну, що собі минає
Й назад не повертається вже більш.
Моя душа , як й серце, добре знає,
Що я люблю своє життя найбільш.
Ціннішого за нього ж бо немає
Нічого в цьому світі, що мене
Так, як і кожного з людей, тримає
В собі все наше бо життя земне,
Допоки в кожного з нас серце б’ється,
Допоки, наче скло, життя умить
На друзочки дрібні не розіб’ється,
Та навіть їх в цім світі не лишить.
Тому життя повинні цінувати
Я, він, вона, ти – кожен з нас найбільш,
Бо другого життя в цім світі мати,
Як перше промине, не будем більш.
Євген Ковальчук, 24. 12. 2021
ID:
1055113
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.01.2026 20:52:31
© дата внесення змiн: 11.01.2026 20:52:31
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
