помовч!- не словом так числом
для втіхи нового пізнання
зими ,що буде довга й рання
в зневірі дівчини з веслом,
крізь товщу зелені років
в одному з парків задзеркалля,
де не народженим блукає
весняне листя в світлі днів,
малює миті , мов ріка ,
що без упину і умісту
нового в не новому смислі
продовжує текти в віках
